Меф кристаллы Сосенский

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Знаешь, братан, в моей жизни наркота - это не просто набор слов. Это настоящий стиль жизни, свобода выбора и погружение в новые реальности. Когда я впервые услышал о мефедроне, мне сразу захотелось попробовать его действие. Ведь говорят, что от этой штуки тебя заносит в космос и даёт нереальные эмоции.

Но как найти хороший наркотик, если ты не знаешь ни одного джантика в своём городе? Я решил глубже погрузиться в молодежный сленг, чтобы найти своих братьев по наркомании. Начал собирать информацию на набивших оскомину форумах. Наткнулся на парня, который умел хорошо подсказывать, откуда взять закладки и другие наркотики без скандалов с бухты-барахты.

Следующим шагом было найти контакт, который сможет мне доставить это блаженство. Я связался с парнем, который называл себя "ОксМастером". Он был на верху этой пищевой цепочки и мог достать все, от закладок до попперсов. Я оставался в анонимности, чтобы не попасть на глаза копам.

Я и ОксМастер договорились о встрече. Перед этим я собирал всю свою наличку, чтобы их заплатить за мою порцию райского удовольствия. Я даже продал свои старые джантики, чтобы собрать необходимую сумму. С железной душой я отправился на встречу с моим поставщиком.

На месте ОксМастер встретил меня с ухмылкой на лице и сразу поставил меня в курс дела. "Братишка, у меня есть самый качественный окс в этом городе. Шариков 20 пусть тебе хватит. Но это немного подороже обойдется." Я нашелся не мелочью и согласился.

ОксМастер выдал мне пакетик с оком. "Братан, это будет твоя первая поездка в космос, наслаждайся!" - сказал он с ухмылкой. Я уже не мог держаться, я хотел болтануться и попасть в другой мир.

Вернувшись домой, я приготовил все необходимое для употребления окса. Разложил на столе пакетик, нарезал линейку на мелкие кусочки. Я был готов вздрогнуть от новых ощущений, как только закуска оксом пройдет через носовые проходы. Я знал, что ощущения будут невероятными.

Братишка, когда я закончил болтануться, я почувствовал, что я стал героем Cyberpunk 2077 в настоящей жизни. Мои рефлексы стали острыми, я мог увидеть каждую мельчайшую деталь вокруг себя. Все казалось медленным и реальность превращалась в головокружительное приключение.

Я достал диск с Cyberpunk 2077 и начал играть. Весь мир в игре был передо мной, словно виртуальная реальность стала реальностью. Я пробежался по улицам Найт-Сити, сделал закладки и сошел с ума от экшена. Это было нереальное ощущение, словно я сам стал героем этой игры.

В то время как я наслаждался Cyberpunk 2077, я попробовал другие наркотические вещества. Я купил сырой для разнообразия, чтобы почувствовать горячий кик. Но это оказалось не то, что я искал. Джантик и крек меня не привлекали, они давали слишком мощные и острые ощущения, а я искал что-то более мягкое и приятное.

Я решил попробовать попперсы. Этот наркотик давал мне еще большую свободу и расслабление. В моей голове плавали яркие и красочные картины. Это было похоже на то, как я погружался в игру и оказывался в других мирах. Она даёт тебе понимание, что ты на вершине мира, но на самом деле - ты падаешь в бездну. Все эти болтанки дают тебе мощные ощущения на короткое время, но потом всё становится еще хуже.

В конце концов, я обнаружил, что настоящий кайф - это не вещества, а просто жизнь сама по себе. Я понял, что надо находить настоящие эмоции и приключения не в мире наркотиков, а в реальной жизни. Я решил оставить все эти гадости и заняться тем, что действительно стоит чего-то.

Теперь я играю в Cyberpunk 2077 без наркотической помощи и получаю уйму удовольствия от этого. Я понял, что настоящий бум это не наркота, а то, когда ты умеешь получать кайф даже без нее. Теперь я настоящий герой своей реальности и никакие наркотики не нужны, чтобы почувствовать себя богом.